Планування поліклініки, Lecture notes of Social Psychology

Download Планування поліклініки and more Lecture notes Social Psychology in PDF only on Docsity! 1 1.Гігієнічні вимоги до розміщення і внутрішнього планування поліклініки. Поліклініка Основні приміщення: · вестибюль з гардеробом та реєстратурою; · лікувально-діагностичні кабінети (ЕКГ, фізіотерапевтичний, рентгендіагностичний кабінети, лабораторія); · лікарняні кабінети. Площа лікарняних кабінетів 12 м2, а спеціалізованих (очний, акушерсько- гінекологічний) - 15-18 м2. Варіанти внутрішнього планування поліклініки: · централізоване планування (центральний коридор і всі приміщення); · ізольоване планування (окремі холи, де розташовуються один або два кабінети). Поліклініка складається з вестибюлю-роздягальні, чекальні, а також лікарських кабінетів. Вхід до поліклініки здійснюється, переважно через вестибюль, який має безпосередній зв'язок з реєстратурою та гарде¬робом. Великі зали для чекання прийому лікаря робити недоцільно, оскільки це призводить до значного збільшення контактів людей із різними захворюваннями. З цією метою для очі¬кування використовують коридори, які повинні бути завширшки не менше 3,2 м, добре освітлюватися і провітрюватися. При фтизіатричному, шкірно-венерологічному, гінекологічному і рентгенологічному кабінетах доцільно влаштовувати окремі приміщення для очікування. Мінімальні розміри лікарського кабінету становлять 12 м2, а спеціалізованих — 15—18 м2. Вікна приміщень не повинні виходити на шумну вулицю і бути орієнтовані на північні румби. Дитячу поліклініку потрібно повністю ізольована від поліклініки для дорослих. Вхід у неї здійснюється через «фільтр-бокс». Тут медична сестра проводить бесіду з батьками, оглядає шкіру та слизові оболонки хворої дитини, вимірює тем¬пературу тіла. Дітей з ознаками інфекційних захворювань направляють в оглядовий бокс, що має окремий вихід на вулицю. Усі інші діти направляють до лікарів за фахом. З метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій у дитячих відділеннях, крім убиралень для хло¬пчиків і дівчаток, повинна бути кімната з горщиками для маленьких дітей, унітазом для змиву нечистот та устаткуванням для миття і дезінфекції горщиків. 2.Гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації септичних та асептичних хірургічних відділень. Операційний блок здебільшого повинен мати два відділення — септичне та асептичне з операційними, допоміжними та службовими приміщеннями. 2 Операційні слід проектувати на один операційний стіл. Кількість столів визначають, виходячи із розрахунку один стіл на кожні ЗО ліжок у відділеннях хірургічного профілю та на 25 ліжок у відділеннях та лікарнях швидкої медичної допомоги. Принципове значення у плануванні операційного блоку має його розподіл на 4 основні зони, які відрізняються одна від одної вимогами щодо дотримання режиму стерильності та характером медичних і допоміжних маніпуляцій. Стерильна зона містить операційні загальнохірургічного профілю, для виконання ортопедотравматологічних і нейрохірургічних операцій, операцій з використанням лазерної апаратури, та для проведення операцій на серці та судинах. Зона суворого режиму включає санітарний пропускник персоналу з шафами для операційної (стерильної) та робочої (лікарняної) одежі з душовими кабінами, вбиральню для персоналу, кімнату особистої гігієни персоналу, приміщення, де здійснюють підготовку хворого до операції (наркозне та ін.), приміщення для апаратури та устаткування, призначених для забезпечення життєдіяльності хворих (приміщення для апаратів штучного кровообігу і штучного дихання та іншої спеціальної апаратури, післяопераційні палати з постом медичної сестри) та допоміжні приміщення. Зона обмеженого режиму включає приміщення для діагностичних досліджень (лабораторія термінових аналізів для септичного і асептичного відділень та ін.), приміщення для персоналу (кабінет хірургів, кабінет лікаря-анестезіолога, кімната для. медсестер-анестезисток, кімната для молодшого персоналу), допоміжні приміщення (шлюзи при вході в септичне та асептичне відділення, кімната центрального пульту моніторної системи стеження за станом хворого, приміщення для обслуговування післяопераційних палат) та складські приміщення (приміщення для зберігання і приготування препаратів крові, для зберігання пересувного рентгенівського апарата та фотолабораторія, комора для пересувної апаратури, приміщення для приготування дезінфекційних розчинів та зберігання дезінфекційних засобів, приміщення для тимчасового зберігання каталок). Зона загальнолікарняного режиму включає приміщення для персоналу (кабінет завідувача відділення, кімната старшої медсестри, кімната психологічного та психоемоційного розвантаження, кімната особистої гігієни з душем) та складські приміщення (комора для предметів прибирання із сушарнею, при- міщення для тимчасового зберігання брудної білизни та операційних відходів, комора для чистої білизни, комора для зберігання гіпсових бинтів). 5 отвори, розташовані біля підлоги. Такий напрямок потоку повітря дозволяє уникнути проникнення забрудненого повітря із сусідніх з операційною приміщень, у тому числі з хірургічних відділень. При відсутності централізованої системи очищення повітря від пилу і мікробів можуть бути використані спеціальні пересувні очисники повітря. За 15 хвилин роботи апарата кількість мікробів в операційній зменшується в 7-10 разів. Кратність повітрообміну в операційній при використанні пасивно-активної вентиляції повинна бути не менше 6-8, а при кондиціонуванні повітря – 10. Температура повітря в операційній 23-25 °С, вологість – до 55%. Виділяють такі види прибирання в операційному блоці: · Попереднє (перед початком роботи); · Поточне (протягом робочого періоду); · Заключне (по завершенню робочого дня); · Генеральне (1 раз на тиждень). 4. Гігієнічна характеристика професійної діяльності лікарів хірургічного фаху (професійні шкідливі фактори та рекомендації щодо оздоровлення умов праці хірурга). Вимушена поза вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа, викликає зміни у міжхребцевих дисках, наслідком яких можуть з'явитися скарги на біль у різних відділах хребта, плечовому поясі, кінцівках. Тривале вимушене положення тіла, передусім, статичне навантаження нижніх кінцівок внаслідок того, що за операційним столом тривалість робочого часу становить у отоларингологів - 94 %, у акушерів-гінекологів - 83 %, у хірургів - 77 % від тривалості робочого дня, призводить до появи таких негативних зрушень, як плоскостопість, варикозне розширення вен тощо, а у оториноларингологів, які велику частку операцій проводять сидячи, - до порушень кровообігу нижніх кінцівок, органів малого тазу, функції хребта тощо. Хірурги, як правило, використовують велику кількість дезінфікуючих та мийних матеріалів (йод, спирт, препарати хлору та ін.), що може призводити до пошкоджень шкіри рук, виникнення дерматозів, екзем тощо. Повітря операційних блоків містить надлишкову кількість хімічних речовин як внаслідок використання мийних та дезінфікуючих препаратів, так і в результаті застосування наркотичних та знеболюючих засобів. 6 При інгаляційному наркозі частина введених в організм хворого анестетиків виділяється з повітрям, що видихається в атмосферу операційній. У результаті, наприклад, концентрація фторотан на робочому місці анестезіолога становить 98 мг/м3, хірурга - 69 мг/м3, операційної медичної сестри - 8,7 мг/м3, що перевищує ГДК. Вельми імовірним є поєднання цих шкідливостей з високим рівнем бактеріального забруднення як повітря, так і рук, підвищеним ризиком травматизму та імовірним розвитком ускладнень від його наслідків (стафілокок, збудники правцю та ін.). Якщо до цього додати велике зорове напруження та виражене розумове навантаження, необхідність обережності і, водночас, рішучості, слід погодитися, що охорона праці лікаря хірургічного профілю, безсумнівно, має винятково важливе значення. Професійні шкідливі фактори, що негативно впливають на лікарів хірургічного фаху: • нервово-емоційне напруження; • статичне напруження скелетних м’язів; • вимушене положення тіла; • порушення терморегуляції (перевищення теплопродукції над тепловіддачею); • нагрівний мікроклімат;; • погіршення хімічного складу повітря (зниження вмісту кисню, збільшення концентрації СО2, антропотоксинів, парів сполук, що використовуються для інгаляційного наркозу); • порушення біоритму в роботі хірурга (нічна праця); • можливість зараження під час виконання оперативних втручань (СНІД, вірусним гепатитом, сифілісом). Рекомендації щодо оздоровлення умов праці лікарів хірургічного фаху: • активний відпочинок, заняття фізкультурою, спортом; • ефективна вентиляція; • кондиціонування повітря; • достатнє природне та штучне освітлення; • спеціальні гімнастичні вправи до і після виконання оперативних втручань; • створення оптимального психологічного мікроклімату в колективі та сім'ї хірурга; • обладнання в хірургічному відділенні кімнати психологічного розвантаження; • з метою попередження зараження СНІД, вірусним гепатитом, сифілісом проводиться ретельне обстеження планових хірургічних хворих, а також використання хірургами спеціальних кольчужних рукавичок. 7 5. Гігієнічні вимоги до планування,обладнання і режиму експлуатації акушерських відділень. Акушерське відділення. · Власне приймальне відділення; У приймальному відділенні передбачена кімната-фільтр, де вагітні жінки розподіляються на 3 групи: фізіологічна вагітність, вагітні необстежені та з інфекційними захворюваннями. · Акушерські відділення - фізіологічне відділення, патології вагітності, обсерваційне. До складу кожного відділення входять допологові палати, пологова палати, палата інтенсивної терапії, палата для новонароджених, операційний блок. Пологова палата: площа 24 м2 на 1 крісло, 36 м2 на 2 крісла. Вимоги такі ж, як до операційної. Палата для новонароджених: площа на 1 новонародженого - 2,5-3 м2. Варіанти розташування палат для новонароджених: · поруч з післяпологовими палатами (між ними скляна перегородка) · окремо від післяпологових палат; · спільне знаходження в одній палаті породіль та новонароджених. В обсерваційному акушерському відділенні: • допологові та післяпологові палати боксовані; У відділенні патології вагітності: передбачені палати для вагітних з еклампсією (площа 15 м2, тамбур, північна орієнтація вікон, зменшення шуму). 6. Гігієнічні вимоги до інфекційного відділення Інфекційні хворі поступають в інфекційні відділення, які знаходяться в окремому будинку, не тільки для лікування, але й для ізоляції. Тому, внутрішнє планування та санітарний режим цього відділення з метою профілактики ВЛІ 10 періоді хвороби. Співробітники ЛПЗ також можуть мати інфекційні захворювання в легкій або хронічній формах і бути носіями тих же інфекцій. ВЛІ також можуть передаватися через брудні руки лікаря, інфіковані інструменти, дистильовану воду (вона не стерильна!), повітря, пил, устаткування, предмети обстановки, інвентар, на який потрапили патогенні мікроорганізми. 8.2 Чинники, що сприяють виникненню ВЛІ в сучасних умовах • ⇒ незрілість захисних механізмів організму новонародженого; • ⇒ зниження імунного захисту (наприклад у породіль); • ⇒ порушення правил асептики та антисептики; • ⇒ слабкість імунітету певних категорій хворих; • ⇒ природна селекція штамів мікроорганізмів до використовуваних у лікарняному закладі антибіотиків Чинники, що сприяють виникненню та поширенню ВЛІ: 1. Підвищення резистентності мікроорганізмів до хіміотерапевтичних та дезінфікуючих засобів, причинами якої є: • безконтрольне застосування антибіотиків, а також мутація мікроорганізмів; 1. Значне зниження захисних сил макроорганізму, причинами якого є: • екологічний СНІД (вплив несприятливих факторів довкілля); • збільшення тривалості життя; • складність хірургічних втручань; • терапевтичне подавлення імунних сил при трансплантації внутрішніх органів, лікуванні злоякісних пухлин тощо); • недотримання правил асептики і антисептики; • порушення санітарно-гігієнічних умов (неефективна вентиляція, недотримання хворими і медичним персоналом правил особистої та виробничої гігієни). 8.3 Заходи з профілактики ВЛІ (архітектурно- планувальні, санітарно- гігієнічні, санітарно- протиепідемічні, дезінфекційні та стерилізаційні). Неспецифічна профілактика: 1. Архітектурно-планувальні заходи 11 1.1 Ізоляція секцій, палат, операційних блоків тощо. 1.2 Дотримання потоків хворих, персоналу. 1.3 Раціональне розташування відділень за поверхами. 1.4 Зонування територій 2. Санітарно- протиепідемічні заходи: 2.1 Санітарно-освітні робота серед персоналу і хворих. 2.2. Контроль за санітарним режимом стаціонарів. 2.3. Контроль за бактеріальним забрудненням внутрішньолікарняного сере- довища. 2.4. Виявлення носіїв серед персоналу і хворих: 2.4.1. щоденний огляд 2.4.2. бактеріологічне обстеження. 3. Санітарно-технічні заходи: 3.1. Вентиляція. 3.2. Кондиціонування. 4. Дезінфекційно-стерилізаційні заходи: 4.1. Застосування хімічних засобів. 4.2. Застосування фізичних методів (механічна обробка, підвищена температура, УФ-випромінювання, g-опромінення). 4.3. Одноразові шприци, інструменти. 4.4. Бактерицидний одяг для персоналу. П. Специфічна профілактика: 1. Імунізація: активна (введення анатоксину) і пасивна (введення вакцини) 1.1. Планова: (активна і пасивна) 1.2. Екстренна (пасивна)