Приймальне відділення лікарні, Lecture notes of Social Psychology

Download Приймальне відділення лікарні and more Lecture notes Social Psychology in PDF only on Docsity! 1 1.Гігієнічні вимоги до планування приймального відділення лікарні. Приймальне відділення. Приймальне відділення може бути спільним для більшості стаціонарних відділень, крім: дитячих, інфекційних, пологових, психіатричних та наркологічних відділень. Бажано, щоб приймальне відділення було з’єднане з основними корпусами окремими переходами або розташовувалось в основному лікарняному корпусі. Перелік приміщень та основні вимоги до них наведені в табл. 2. Приймання хворих є дуже відповідальною ділянкою роботою лікарні Тут складається перше враження хворого про заклад, покликаний вилікувати його. Даний момент має велике значення для психологічного настрою пацієнта та успіху лікування. Таким чином, можна сказати, що приймальне відділення є дзеркалом лікарні. До складу приймального відділення входять вестибюль, довідкова, роздягальня, ванни-душові, убиральня. Слід відзначити, що перераховані частини розташовуються за потоковим принципом. Більшість хворих приймають у відділенні, яке міститься в головному корпусі. Окремими потоками йдуть інфекційні хворі, породіллі, хворі із шкірно-венеричною патологією та діти. Хворі, направлені лікарями поліклініки на стаціонарне лікування, звертаються у приймально-виписну канцелярію, де їх приймає черговий медперсонал. Там пацієнтів реєструють, якщо необхідно - обстежують, проводять санітарну обробку, видають лікарняний одяг, взуття, рушник, дають направлення, вказують номер палати і проводять у відповідне відділення. Породіллі, минаю- чи канцелярію, потрапляють в акушерсько-гінекологічне відділення, заразні хворі - в інфекційне відділення. Хворих, які потребують швидкої допомоги, направляються безпосередньо у лікувальне відділення приймального відділення. Це одна або дві великі палати на 10 -12 ліжок, які розділено шторами з тканини або плівкового матеріалу, утворюючи начебто бокси. До кожного ліжка підведено трубопроводи для подачі кисню й інших медичних газів. Біля кожного ліжка є настінні електричні лампи, сигналізація, яка дозволяє викликати медперсонал. Палати обладнано тумбочками, шафами для медикаментів та особистих речей хворого. У приміщенні є діагностична і лікувальна пересувна апаратура, яка в лічені секунди може бути подана до будь-якого ліжка. У палаті є умивальник. Стаціонар складається із спеціалізованих відділень, призначених для пацієнтів із захворюваннями одного профілю. Спеціалізоване відділення є 2 найважливішим функціональним елементом лікарні. Якщо в ньому міститься понад 30 ліжок, його організовують із палатних секцій і розташованих між ними приміщень, які є спільними для всього відділення. Згідно із сучасною світовою наукою і практикою, ліжковий фонд стаціонару поділяється на чотири класи: 1. Ліжка 1-го класу призначені для реанімації та інтенсивного лікування: їхня частка сягає 20 % щодо всіх ліжок. Це найбільш вартісні й оснащені ліжка і потребують відповідного штатного забезпечення. 2. Ліжка 2-го класу - для відновлювального лікування. Орієнтовно їхня частка становить 45 % усього ліжкового фонду. 3. Ліжка 3-го класу - для тривалого лікування хворих із хронічною патологією. Складають 20 % усього ліжкового фонду. 4. Ліжка 4-го класу - для медико-соціального призначення. Їх найменше - 15 %. Ліжка 2-го і 3-го класів становлять дві третини всього ліжкового фонду (65 %). Вони можуть бути організовані у вигляді денних стаціонарів або стаціонарів удома. Такий розподіл ліжкового фонду вважається найбільш економічно вигідним. 2.Палатна секція терапевтичного відділення (кількість ліжок, варіанти планування, набір приміщень) Основним функціональним елементом будь-якого відділення лікарні є палатна секція, лімітуючою ознакою якої є кількість ліжок – не більше 25-30, а в ряді профільних відділень менше. Кількість палатних секцій у від діленні визначається кількістю ліжок у ньому (при плануванні відділення з числом ліжок більше 30, передбачається кілька палатних секцій). У палатній секції повинен бути реалізований принцип чіткого поділу житлової зони, її максимальна функціональна ізоляція від медико-технологічних приміщень, а також створені умови для реалізації лікувально-оздоровчого режиму. Відмінною особливістю внутрішнього планування палатної секції є її "непрохідність". Така особливість зумовлює реалізацію гігієнічних вимог, в результаті чого значно знижується рівень шуму внутрішньолікарняного походження (на 5-6 дБ); в 2-3 рази нижче рівень бактеріального обсіменіння повітря. Основні приміщення палатної секції: палати, кабінет лікаря, оглядова, буфет, санвузол, хол-їдальня, матеріальна. Також в палатній секції має бути дві 1- ліжкові палати (для інфекційних хворих – ізолятор та для агонуючих хворих). 5 відділеннях для дітей до семи років 40-50% загальної кількості ліжок, сім років і більше — не менше 10-20%. Загальна кількість ліжок у секції (відсіку) післяопераційних палат передбачається за нормою два ліжка на одну операційну. Площа на одне ліжко у післяопераційній палаті повинна становити 13 м2. Кількість ліжок у фізіологічному відділенні, відділенні патології вагітності та обсерваційному становить відповідно 50, ЗО і 20 % загальної кількості ліжок пологового будинку (відділення) без урахування ліжок для немовлят. Кількість ліжок в індивідуальних пологових палатах повинна становити 20 %, пологових залах — 8 % кількості ліжок фізіологічного відділення, але в обох випадках не менше двох ліжок. В останньому випадку обов'язково передбачаються допологові палати на одне-два ліжка площею 9-14 м2 (12 % числа ліжок фізіологічного відділення, але не менше двох ліжок). Кількість ліжок для недоношених дітей і дітей з пологовою травмою повинна становити 15 % кількості ліжок післяпологового відділення. Ці ліжка розташовують в окремому відсіку на вісім ліжечок зі шлюзом на вході і окремим постом медсестри (10 м2). Усі палати для недоношених дітей обладнують кувезом Найчастіше палати розміщують паралельно світлонесучій стіні. Це полегшує огляд хворих лікарем, проведення різних медичних маніпуляцій, заміну постільної білизни, забезпечує приблизно однакові умови інсоляції. Паралельне розташування ліжок має велике психологічне значення: хворий може повернутися до сусідів, подивитися у вікно. 4. Гігієнічні вимоги до площі та кубатури палат, їх наукове обгрунтування Площа палати повинна бути з розрахунку 7 м2 на 1 ліжко. Мінімальний площа одноліжкової палати без шлюзу складає 9 м2, зі шлюзом - 12 м2, а зі шлюзом і вбиральнею - 14 м2, при висоті 3-3,2 м (об'єм повітря на 1 ліжко 21 м2). При меншій висоті площа палати повинна бути більшою. Кубатура на одного хворого 20-25 м3, об’єм вентиляції 40-50 м3/годину. Палатна секція - основна структурна одиниця лікувального відділення, головним завданням якої є збереження гігієнічного комфорту і зручності обслуговування хворих. Вона розрахована на 30 ліжок, зокрема одноліжкові (площею 9 м2), дво- та чотириліжкові (площею 7 м2 на одне ліжко) палати. У палаті повинно бути не більше 4 ліжок. Цей показник є оптимальним як у технологічному, так і гігієнічному відношенні. У таких палатах найбільш зручно розташовувати ліжка паралельно до світлоносної стіни. Це покращує огляд хворих, проведення різних медичних маніпуляцій, зміну постільної білизни, 6 догляд за пацієнтами, створює однакові параметри бактеріологічного забруднення повітряного середовища й інсоляції. У палатах відстань між ліжками повинна бути не меншою ніж 0,8-1,0 м. Ліжка ставлять на відстані не ближче ніж 0,9-1,0 м від зовнішньої стіни. 5. Гігієнічні вимоги до штучного та природного освітлення в палатах 1). Світловий коефіцієнт: 1:10 1:15 *2). Світловий коефіцієнт: 1:6 1:8 3). Світловий коефіцієнт: 1:2 1:4 *4). Коефіцієнт заглиблення: не більше 2 5). Коефіцієнт заглиблення: не менше 2 6). Проекція небосхилу: не більше 2 7). Проекція небосхилу: не більше 30 см 8). Проекція небосхилу: не менше 30 см *9). Кут падіння: не менше 27° Добра інсоляція та природне освітлення палат надають сприятливий психофізіологічний, тепловий та бактеріальний ефект. Природне освітлення: СК 1:5-1:6, КПО – 1%. Глибина палати повинна бути не більше 6 м, що забезпечує достатнє природне освітлення. Загальне штучне освітлення в палаті не менше 50 лк, місцеве – 100 лк, чергове (вночі біля виходу) – 3 лк, ГДР шуму – 25 дБ. 6. Вимоги до орієнтації вікон палат з метою забезпечення різних типів інсоляційного режиму Інсоляційний режим та природне освітлення приміщень зумов- лені інтенсивністю і тривалістю денного освітлення і залежать від кліматичних умов місцевості, системи забудови, орієнтації вікон за сторонами горизонту, затінення вікон сусідніми будинками, дерева- ми, кількості, розмірів, конфігурації, конструкції і розташування ві- кон, товщини віконних рам, планування приміщень, зокрема їх гли- бини, а також якості і чистоти скла, щільності фіранок, штор, жалю- зі, кольору та відбивної здатності стелі, стін тощо. Інсоляційний режим оцінюється тривалістю інсоляції за добу, роз- міром інсольованої площі приміщення та кількістю тепла від соняч- ної радіації, що 7 надходить через вікна. Залежно від орієнтації вікон розрізняють три типи інсоляційного режиму: 1)Максимальний інсоляційний режим рекомендується для дитячих відділень, туберкульозних лікарень, травматологічних відділень, палат для новонароджених, веранд і кімнат денного перебування хворих. 2)Помірний інсоляційний режим рекомендується для загально соматичних, інфекційних і хірургічних відділень. 3)Мінімальний інсоляційний режим рекомендується для відділень реанімації та інтенсивної терапії, опікових, онкологічних, неврологічних відділень і операційних. 7. Гігієнічні вимоги до мікроклімату палат та його нормативи Основні гігієнічні вимоги до палати загального профілю визначаються наступними факторами: освітленням, параметрами мікроклімату, чистотою повітря, внутрішньолікарняним та вуличним шумом. Місткість палат для дорослих та дітей старше 1 року у стаціонарах не повинна бути більшою 4 ліжок. Площа палати повинна бути з розрахунку 7 м2 на І ліжко, площа одноліжкової палати – 9 м2, палата інтенсивної терапії –13 м2 на і ліжко, при висоті 3-3,2 м (об'єм повітря на 1 ліжко 21 м2). При меншій висоті площа палати повинна бути більшою. Мікроклімат відповідає нормативам для житлових приміщень: температура 18-20 °С, відносна вологість 40-60%, швидкість руху повітря 0,2-0,4 м/с, в реанімаційних та опікових палатах t° – 23-25 °С, швидкість руху повітря 0,1-0,2 м/с. Вентиляція: вміст CO2 – 0,1%, кратність вентиляції 2–3, об'єм вентиляції 20-80 м'/год/ліжко. Добра інсоляція та природне освітлення палат надають сприятливий психофізіологічний, тепловий та бактеріальний ефект. Природне освітлення: СК 1:5-1:6, КПО – 1%. Глибина палати повинна бути не більше 6 м, що забезпечує достатнє природне освітлення. Загальне штучне освітлення в палаті не менше 50 лк, місцеве – 100 лк, чергове (вночі біля виходу) – 3 лк, ГДР шуму – 25 дБ. 8.Гігієнічна характеристика опалення палат. Променеве опалення. Для опалення приміщень використовують як конвективні, так і променисті (променеві)системи (водяна, панельна). Для приміщень лікарень оптимальною є променева система. Чому? Згадайте, якими шляхами виділяється тепло з організму людини: теплопровідність, конвекція (до 30%), випромінювання (до 47%), випаровування (20%). Деяка частина тепла виділяється з видихається людиною повітрям і з його виділеннями (сеча, кал). Найбільш фізіологічним 10 Окиснюваність повітря 4-6 мг О2/м3 Мікробне число (КУО в 1 м3 повітря) до 3500 Гемолітичний стрептокок (КУО в 1 м3 повітря) до 100 Параметри мікроклімату Температура повітря 19-220С Відносна вологість 40-60% Швидкість руху повітря 0,05 – 0,1 м/с Радіаційна температура 20-220С Штучне освітлення Місцеве Загальне 30 лк (лампи розжарювання) 75 лк (люмінесцентні лампи) Природне освітлення СК 1:5 – 1:6 КПО не менше 1% Необхідний об’єм природної вентиляції 80 м3 повітря за 1год на 1 людину Двоокис вуглецю (СО2) – утворюється в процесі дихання людей і тварин, горіння палива та окислення багатьох органічних речовин. У нічний час його виділяють рослини. Підтримання двоокису вуглецю на постійному рівні (0,03- 0,04%) забезпечується видаленням його надлишків з атмосферними опадами і поглинанням при світлі зеленими рослинами. У зв'язку з індустріалізацією, забрудненням повітря різними викидами, продуктами органічного синтезу та багатьма іншими чинниками, концентрація СО2 в атмосферному повітрі 11 поступово збільшується, створюючи так званий парниковий ефект. Пов'язаний він з тим, що шар СО2 в повітрі затримує інфрачервоне випромінювання від поверхні Землі, і таким чином сприяє потеплінню і відповідним змінам клімату.