подготовка IT-специалистов в ВНЗ, Схемы из Информатика

Скачай подготовка IT-специалистов в ВНЗ и еще Схемы в формате PDF Информатика только на Docsity! Зміст Вступ Розділ 1 Огляд сучасних інформаційних технологій Підготовки it фахівців 1.1. Основні напрями інформатизацї 1.2. Роль інформаційних технологій 1.3. Класифікація інформаційних технологій 1.4 Завдання вупускної кліфіваліфікаційної роботи Розділ 2 Характерні особливості інформаційної технології підготовки it-фахівців 2.1. Законодавча і нормативна база підготовки it-фахівців 2.2. Основи підготовки it- 2.3 Сучасні напрями підготовки ит спеціалістів Розділ 3 реалізація підготовки it фахівців в Україні 3.1. 1 Географія вищих навчальних закладів підготовки it-фахівців на Україні 3.2 Професійні дисципліни підготовки ит фахівців Висновки Список використаних джерел Вступ Сучасна концепція розвитку економіки, яка базується на знаннях виходить з того, що економічний потенціал того чи іншого суспільства залежить від тих знань, якими володіють індивідууми цього суспільства. Оскільки інформаційні технології нині є основою будь-якої розвинутої економіки, то знання ІТ-фахівців, їх робота в цифровому просторі дуже важливі для інтелектуального потенціалу суспільства . Сучасна ІТ-індустрія вимагає дедалі більшої кількості фахівців, здатних до проектування складних програмних продуктів, створення якісних, гнучких і надійних програмних компонентів. Тому існує нагальна потреба по-новому осмислити стан і завдання професійної підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій. Сьогодні запити роботодавців до рівня підготовки фахівців формуються під впливом ситуації, що складається на ринку праці та у виробництві. Так, промисловим підприємствам та ІТ- компаніям потрібні молоді ІТ-фахівці, які не тільки отримали знання згідно навчальних планів вищих навчальних закладів за відповідною спеціальністю, а й отримали б «спектр ділових умінь та професійних навичок, що дозволило б максимально швидко та ефективно виконувати свої службові обов’язки» . Тобто, особливістю успішного ІТфахівця, є не Враховуючи сучасні тенденції розвитку ІТ-галузі, нині інженер-програміст повинен: – вміти чітко ставити задачі та знаходити нестандартні рішення; – вміти розв’язувати задачі розробки, вибору та перетворення алгоритмів та математичних моделей, з метою ефективної реалізації програмного продукту вміти використовувати сучасні інформаційні технології та комп’ютерну техніку для побудови та обслуговування інформаційних комп’ютеризованих систем у різних галузях науки та народного господарства; – вміти будувати та використовувати моделі для опису та прогнозування різноманітних явищ, здійснювати їх якісний та кількісний аналіз; – вміти організовувати та проводити дослідження; – мати високий рівень логічного мислення, здатність до абстрагування та розуміння взаємозв’язків між елементами, гнучкість та критичність мислення, аналітичні здібності; – бути готовим до постійного поповнення знань, неперервної самоосвіти та самовдосконалення. Розділ 1 Огляд сучасних інформаційних технологій підготовки it фахівців Результати наукових досліджень показують, що інформація і наукові знання останніми роками грають все більшу роль в житті суспільства. Про інформацію сьогодні говорять як про стратегічний ресурс суспільства, що визначає рівень розвитку держави, його економічний потенціал і положення світовій спільноті. Так, за деякими даними, об'єм витрат на розвиток інформаційної сфери в США сьогодні перевищує витрати на розвиток паливно-енергетичного комплексу цієї країни. У багатьох розвинених країнах світу сьогодні активно йде процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства. У цих умовах засоби створення і використання інформаційних ресурсів в будь-якій розвиненій країні мають бути на рівні сучасних вимог. Такими засобами є: наукова методологія, використовувана в інформаційній сфері суспільства; програмно-апаратні засоби інформатизації; сучасні інформаційні технології. Вказані засоби останніми роками все більш широко використовуються практично у всіх сферах соціальної практики. Що ж до інформаційних технологій, то, підвищуючи ефективність використання інформаційних ресурсів, вони виступають не тільки як найважливіший інструмент діяльності інформаційній сфері суспільства, але також і як могутній каталізатор розвитку науково-технічного прогресу. Саме тому проблема розвитку і вдосконалення інформаційних технологій сьогодні займає одне з пріоритетних місць в стратегії науково-технічного і соціально-економічного розвитку передових країн світу, є важливим аспектом їх національної політики. В той же час, якщо говорити про фундаментальні наукові аспекти проблеми розвитку інформаційних технологій, то, як це не покажеться дивовижним, положення тут залишає бажати набагато кращого. Адже до цих пір інформаційні технології, як науковий напрям досліджень, так і не сформувалися. Немає об'єктивних критеріїв ефективності різних видів інформаційних технологій і методів їх кількісної порівняльної оцінки. Не розроблені на необхідному рівні методи аналізу і синтезу високоефективних інформаційних технологій. Немає навіть загальноприйнятої класифікаці інформаційних технологій, хоча певні спроби у всіх цих напрямах вже робляться. Так, наприклад, в праці [якій?] універсальним кількісним критерієм ефективності інформаційних технологій запропонована економія соціального часу, яка досягається в результаті їх соціального використання. Адже давно відомо, що будь-яка економія, врешті-решт, може бути зведена до економії часу. Проте цей підхід стосовно інформаційних технологій ще не отримав свого необхідного розвитку, хоча і представляється вельми перспективним. Тому сьогодні слід констатувати, що є істотне відставання теоретичних розробок в області інформаційних технологій від потреб соціальної практики, які швидко зростають. Адже світ стоїть на порозі нової цивілізації, яку не без підстав називають постіндустріальним інформаційним суспільством. Інформація і наукові знання отримають в цьому суспільстві пріоритетний розвиток, що дозволить істотним чином скоротити витрати інших видів ресурсів і вирішити на цій основі багато сучасних глобальних проблем розвитку цивілізації. Найбільш важливою відмінною рисою цієї цивілізації стане повсюдне і високоефективне використання інформації і її найбільш високоорганізованої форми — наукових знань. Інформація і наукові знання будуть не тільки стратегічними ресурсами і чинниками розвитку суспільства, але також і найбільш поширеними в цьому суспільстві предметами і результатами праці. З використанням інформації учені зв'язують свої надії на вирішення глобальних енергетичних і екологічних проблем розвитку суспільства, а також проблем подальшого розвитку науки, освіти і культури, досягнення нового рівня інтелектуального і духовного розвитку людини і суспільства, його перехід на шлях безпечного і стійкого розвитку. формується в розвинених країнах світової спільноти, виникнуть і інші принципово нові глобальні проблеми, про зміст яких сьогодні можна тільки здогадуватися. На одну з таких проблем вказав в своїй оглядовій лекції з фізики відомий англійський учений С. Хокинг. Сьогодні він очолює в Кембріджі ту саму кафедру, якою свого часу завідував Ісаак Ньютон. У цій лекції, яка була прочитана в 1998 р. у Вашингтоні для президента США Біла Клінтона і його найближчого оточення, С. Хокинг відзначив ще одну нову небезпеку, яку може породити ніким сьогодні не контрольований процес розвитку інтелектуальних можливостей кібернетичних пристроїв і автоматизованих роботів. Він вважає, що якщо цей процес і далі продовжуватиметься такими ж темпами, як це має місце сьогодні (а ніякі реальні обмеження в розвитку цього процесу поки не є видимими), то вже в XXI столітті цілком вірогідною може опинитися ситуація, коли людству доведеться боротися за своє місце під сонцем вже не тільки з грізними силами Природи, але і з новою високоорганізованою штучною цивілізацією. Основу цієї цивілізації, на думку ученого, складатимуть біороботи і системи штучного розуму на базі надпотужних комп'ютерних мереж. Припущення подібного роду сьогодні здаються фантастичними. Можна рахувати їх просто жартом, грою розуму геніальної людини, яка, будучи протягом довгих років прикованою до інвалідної коляски і вимушеної спілкуватися з людьми, що оточують її, лише за допомогою комп'ютера, не втратила ще не тільки оптимізму, але і цілком завидного відчуття гумору. Проте в кожному жарті є доля правди. Ця народна мудрість неодноразово підтверджувалася практикою. Особливо в тих випадках, коли прогнози робляться геніальними людьми, що володіють особливою інтуїцією, свого роду "внутрішнім зором". Історія переконливо свідчить про те, що коли справа стосується науково-технічного прогресу, об'єктивна реальність його розвитку часто перевершує найсміливіші і, здавалося б, фантастичні прогнози. 1.1. Основні напрями інформатизацї Основним системним елементом процесу інформатизації є інформаційна освітня технологія. Інформаційна освітня технологія – це педагогічна технологія, яка використовує спеціальні способи, програмні та технічні засоби (кіно-, відео-, аудіозасоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Інформаційні технології дають можливість більшою мірою індивідуалізувати процес навчання, зменшуючи фронтальні види робіт і збільшуючи частку індивідуально-групових форм і методів навчання. Також інформаційні технології сприяють підвищенню мотивації до навчання, розвитку креативного мислення, дозволяють економити навчальний час; інтерактивність і мультимедійна наочність сприяє кращому представленню і, відповідно, кращому засвоєнню інформації [3]. Узагальнені основні інформаційні технології, що використовуються в процесі викладання, можна поділити на три категорії: - інтерактивні (аудіовізуальні носії); - комп’ютерне навчання (включаючи засоби мультимедіа); - засоби телекомунікації (відеоконференції, форуми тощо). У процесі інформатизації освіти вчені виділяють такі аспекти: – методологічний, який передбачає забезпечення відповідності основних принципів освітнього процесу сучасному рівню інформаційних технологій шляхом розробки нових освітніх стандартів; – економічний, який залежить від того, якою мірою країна бере участь в інформаційній індустрії; – технічний, у межах якого залишається невирішеною проблема недостатнього опрацювання методологічних питань в умовах безперервного створення і впровадження великої кількості програмних і технічних розробок; – технологічний, оскільки технологічною основою інформаційного суспільства є телекомунікаційні та інформаційні технології, які забезпечують економічне зростання, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації та знань і призводять до суттєвих соціальноекономічних перетворень; – методичний, основні переваги сучасних інформаційних технологій мають стати головною підтримкою процесу освіти; а посилення ролі самостійної роботи студента суттєво змінює структуру та організацію навчального процесу, підвищує ефективність і якість навчання, активізує мотивацію пізнавальної діяльності . Основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні в цілому та інформатизації освіти зокрема, визначені: – надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок із використанням ІКТ під час навчання та професійної підготовки; – створення умов для забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності усіх верств населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на При цьому представляється важливим приділити особливу увагу не тільки таким традиційним і вже більш менш вивченим фазам реалізації інформаційних процесів, як кодування, обробка і передача інформації. Крім того, належить розібратися і набагато складнішими фазами цих процесів, які практично ще не вивчаються сучасною наукою. Це фази генерації інформації, а також її рецепції (сприйняття) інформаційними системами, зокрема — такими складними і мало вивченими, як свідомість і підсвідомість людини. Тільки після цього можна навчитися створювати і практично використовувати дійсно високоефективні інформаційні системи і технології, які і повинні будуть стати технологічною базою розвитку цивілізації в XXI столітті. Ресурсні критерії ефективності дозволяють принципово порівнювати між собою різні види технологій. Окрім того, вони дають можливість кількісно оцінити отримуваний в результаті застосування цих технологій ефект з погляду їх соціальної корисності в плані економії різних видів ресурсів суспільства. Саме тому найбільш поширеними критеріями для порівняльної оцінки виробничих технологій є енергетичні критерії. Адже витрати енергії в суспільно корисному виробництві є одним з найважливіших показників рівня технологічного розвитку сучасного суспільства. Проте найбільш загальним показником технології будь-якого вигляду (виробничої, соціальної або ж інформаційної) слід визнати економію соціального часу, яка досягається в результаті використання даної технології. Цей критерій, запропонований академіком В.Г. Афанасьевим і П.Г. Кузнецовим як один з найбільш загальних мір розвитку суспільства, представляється нам цілком придатним для порівняльної кількісної оцінки ефективності різних видів інформаційних технологій. Адже добре відомо, що будь-яка економія зрештою може бути зведена до економії часу. Мало того, на думку П.Г. Кузнецова, яку розділяє і автор справжньої роботи, саме бюджет соціального часу і є головним ресурсом для життєзабезпечення і розвитку сучасного суспільства. Дійсно, адже для практичного здійснення будь-якого процесу розвитку суспільства (економічного, інтелектуального або духовного) необхідно, щоб суспільство мало можливість витратити на ці цілі деяку частину свого загального ресурсу соціального часу. Іншими словами, необхідний деякий "вільний ресурс" соціального часу, який повинен залишитися в бюджеті соціального часу суспільства окрім витрат по інших "статтях" цього бюджету, пов’язаних з вирішенням завдань простого відтворення і життєзабезпечення суспільства. Таким чином, найбільш корисними з соціальної точки зору для суспільства є ті інформаційні технології, які дозволяють заощадити най- більшу кількість соціального часу, вивільняючи його для інших цілей, зокрема — для цілей розвитку суспільства. Викладений вище підхід докорінно змінює традиційну точку зору на ефективність тих або інших видів інформаційних технологій, які сьогодні оцінюються, як правило, лише по функціональним критеріям. Так, наприклад, з погляду економії соціального часу для суспільства дуже ефективним є використання інформаційних технологій у сфері масового обслуговування населення (на підприємствах торгівлі, громадського харчування, в ощадних банках, квиткових касах і тому подібне). Адже саме в цій сфері відбуваються сьогодні найбільш суттєві втрати соціального часу, яке могло б використовуватись для досягнення цілей розвитку суспільства. Звичайно ж, використання економії соціального часу як загальний критерій ефективності інформаційних технологій сьогодні ще не забезпечене необхідними методичними розробками. Проте хотілося б підкреслити, що даний підхід представляється нам виключно перспективним. Адже він не тільки дозволяє створити необхідну наукову і технологічну основу для практичного втілення в життя широко пропагованого сьогодні гуманістичного гасла: "Все в благо людини!", але також змінює і світогляд суспільства, його відношення до соціальної ролі і значущості розвитку інформаційних технологій. 1.3 Класифікація інформаційних технологій Інформаційна технологія (ІТ) - процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об'єкту, процесу або явища (інформаційного продукту). У тлумачному словнику по інформатиці дається наступне визначення: «ІТ – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об'єднаних в технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, зберігання, обробку, вивід і розповсюдження інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їх надійності і оперативності». Сукупність методів і виробничих процесів ІС визначає принципи, прийоми, методи і заходи, регламентуючих проектування і використання програмно-технічних засобів для обробки даних в наочній області. ІТ дозволяє реалізувати методи інформаційного моделювання глобальних процесів, що забезпечує можливість прогнозування багатьох природних ситуацій, підвищеної соціальної і політичної напруженості, екологічних катастроф, крупних технологічних аварій. Інформатизація суспільства забезпечує інтернаціоналізацію виробництва. Показником науково-технічної потужності країни є зовнішньоторговельний баланс професійних знань. Реалізується він ринком ліцензій виробничих процесів, «ноу-хау» і консультаціями по застосуванню наукоємких виробів. Наприклад, США приблизно 80 % нововведень передають дочірнім підприємствам в інших країнах. Коли ті освоюють запропоновану технологію, в США буває готова нова технологія, тобто вони реалізують випереджаючий цикл. Еволюція світового ринку дає переваги країні, яка передає наукомісткі вироби, що включають нові технології і сучасні професійні знання. Йде торгівля невидимим продуктом: знаннями, культурою. Відбувається нав'язування стереотипу поведінки. Саме тому в інформаційному суспільстві стратегічними ресурсами стають інформація, знання, творчість. А оскільки таланти не створюються, потрібно формувати культуру, тобто умови, в яких розвиваються і процвітають таланти. Комп'ютерні технології роблять тут величезний вплив за допомогою дистанційного навчання, комп'ютерних ігор, комп'ютерних відеофільмів і інших інформаційних технологій. Соціальний вплив інформаційної революції полягатиме в синтезі західної і східної думки Інформаційні технології – це комплекс взаємопов'язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою і зберіганням інформації: обчислювальна техніка і методи організації; взаємодії з людьми і виробничі устаткування; практичні додатки; соціальні, економічні та культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають завчасної складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їх запровадження має починатися зі створення математичного забезпечення, моделювання, формування інформаційних сховищ для проміжних даних і рішень. Галузь інформаційних технологій займається створенням, розвитком та експлуатацією інформаційних систем. Інформаційні технології мають, ґрунтуватись і раціонально використовувати сучасні досягнення в галузі комп'ютерної техніки та інших високих технологій, новітніх засобів комунікації, програмного забезпечення і практичного досвіду. Вирішувати завдання щодо ефективної організації інформаційного процесу для зниження витрат часу, праці, енергії і матеріальних ресурсів у всіх сферах людського життя і сучасного суспільства. Інформаційні технології взаємодіють, і нерідко входять до сфери послуг, галузі управління, промислового виробництва, соціальних процесів. Інформаційні технології охоплюють всі ресурси, необхідні для управління інформацією. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського Невід’ємним елементом інформаційних технологій є комп'ютери, програмне забезпечення та мережі, які необхідні для створення, зберігання, управління, передачі і пошуку інформації. Інформаційні технології можуть бути згруповані таким чином: Мережі; Термінали; Послуги. Під мережами розуміють – різновид зв'язку, спосіб передачі інформації за допомогою електромагнітних сигналів, наприклад, по проводах, волоконно-оптичному кабелю або по радіо. Впровадження персонального комп'ютера в інформаційну сферу й застосування телекомунікаційних засобів зв'язку визначили новий етап розвитку інформаційної технології. Нова інформаційна технологія – це інформаційна технологія з «дружнім» інтерфейсом роботи користувача, що використовує персональні комп'ютери і телекомунікаційні засоби. Нова інформаційна технологія базується на таких основних принципах: інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп'ютером; інтегрованість з іншими програмними продуктами; гнучкість процесу зміни даних і постановок завдань. В якості інструментарію інформаційної технології використовуються поширені види програмних продуктів: текстові процесори, видавничі системи, електронні таблиці, системи управління базами даних, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення. До основних видів інформаційних технологій відносяться наступні: Інформаційна технологія обробки даних – призначена для Види нформашйних технолопйй ТТ обробки ТГ управлния | [ Годмиистра- | | Тдтримки | [ ТГ експертних даних тивного офису прийняття систем оешеннх Ортентован! в осноЕНОМу ва Традишина Г зниження трудозисткостй шд час [Спос!6 резлёваин| формування регулярно зытност вВАП Базуються на застосуванн: комп. | технёки, активийй участ Нова ТГ користувач, “дружнього” користувацького 1нтерфейсу Стлняь схоплення завдань | 'Юзна- АТ Клас ——_ реалованих текнолоних опера Тип | користувацького зитерфейсу [Г [ва побудон мере ООО Предметна область АТ Розди 2 Характерн! особливост! 'нформащйно! технолог! тдготовки и-фажвщв Розвиток системи освти е передумовою для успшного життя сустльства. На думку О.В. Стваковського, сучасний стан освти характеризуеться таки ми трьома феноменами: викладач втратив монополгю на знання; студенти отримали необмежений доступ до 1нфо рмашйних ресурав; феномен «червоного зміщення» у розширенні інформаційнокомунікаційного простору. У третьому феномені йдеться про різницю, що постійно збільшується, між постійно зростаючим обсягом знань людства та фізіологічними можливостями кожної окремої людини щодо усвідомлення та опрацювання інформації. Оскільки стан розвитку національних інформаційних ресурсів і засобів їх активізації визначають потенційні можливості успішного розвитку держави, забезпечення її національних інтересів, особливого значення набуває підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі ІТтехнологій, здатних забезпечити необхідний ІТрівень сучасному суспільству. Важливим фактом на користь сприяння розвитку ІТтехнологій, як стратегічно важливого напрямку розвитку держави, є те, що серед основних макросекторів у ринковому середовищі (споживчих товарів, засобів виробництва, праці, грошей, цінних паперів та інформації) ринок інформаційних продуктів та послуг (ІПП) за оборотом і темпами зростання в більшості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів і послуг. В умовах швидкої зміни технологій від системи освіти вимагається підготовка великої кількості ІТфахівців, які володіють певними професійними компетентностями та якостями. Почесний професор Гріфітського університету Йен Лауе зауважив, що університетське навчання більше не може забезпечити студентів тим обсягом знань і навчити їх тим навичкам, які знадобляться їм в їх професійному житті, оскільки велика частина цих знань і навичок ще просто не існують . Аналіз останніх досліджень і публікацій Дослідженнями проблем підготовки інженерівпрограмістів та актуальними питаннями комп’ютингу займалися П. Денінг, Д. Кнут, Т.Ю. Морозова, Н. Нєграпонте, Ю.В. Нікольський, Ф.А. Новиков, В.Л. Павлов, С. Паппер, В.І. Перекатов, В.В. Пасічник, М.О. Сідоров, З.С. Сейдаметова, С.О. Семеріков, В.О. Сухомлін, В.В. Сухомлін, А.А. Тєрехов, А.М. Тєрехов, Ю.М. Щербина та ін. Ще у 1972 році А.П. Єршов писав щодо особливостей професії програміста: «Її труднощі також у тому, що програміст повинен володіти здатністю першокласного математика до абстракції і логічного мислення в поєднанні з едісоновським талантом споруджувати все що завгодно з нуля і одиниці. Він повинен поєднувати акуратність банківського клерка з проникливістю розвідника, фантазію автора детективних романів з тверезою практичністю бізнесмена. А крім того, програміст повинен долучатися до корпоративних інтересів, мати смак до колективної роботи, розуміти цілі робіт і багато іншого». На думку З.С. Сейдаметової, підготовка фахівців у сфері інформаційних і комп’ютерних технологій повинна бути досить гнучкою, оскільки професійні навички, які можуть бути затребувані роботодавцями, досить швидко змінюються протягом тих років, які молода людина витрачає на професійне навчання . Особливу увагу у своїх дослідженнях вчена приділяє адаптації першокурсників спеціальності «Інформатика» (зокрема, введенню навчальної дисципліни «Введення в спеціальність», побудові навчання на основі енкариджконцепції (encourage)). С.О. Семеріков досліджує питання традиційного протиріччя між фундаментальним та професійним навчанням, зокрема інженерівпрограмістів, що, на його думку, набуває нового змісту: якщо в минулому вузька профілізація була показником високої соціальної захищеності, то нині таким показником стає мобільність, набути якої може лише широко освічена людина, здатна гнучко реагувати на зміну технологій. Вузькопрофесійна підготовка поступово вимивається із системи вищої освіти, переходячи у сферу Формулювання мети Проаналізувати особливості професійних та освітніх ІТ-стандартів для визначення шляхів гармонізації взаємодії ІТ-освіти та ІТ-індустрії у сфері формування, розвитку, відтворення, оцінювання кваліфікацій і компетентностей випускників ІТ-спеціальностей відповідно до Європейської рамки компетенцій, вимог роботодавців і потреб інформаційного суспільства. Основний виклад проблеми Забезпечення якості вищої освіти відповідно до вимог ринку праці та міжнародних інституцій вимагає визначення місця та ролі освітніх стандартів у системі вищої освіти України та їх взаємодії із професійними стандартами. Нормативні документи змісту вищої освіти України Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності. Стандарти вищої освіти використовуються для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ) . Професійний стандарт – це набір вимог до кваліфікації працівників, їх компетенції, які визначають роботодавці. Професійні стандарти є основою для формування професійної кваліфікації. Відповідно до Закону України “Про вищу освіту” нормативними документами, що визначають зміст освіти, є Національна рамка кваліфікацій (НРК) – це системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів . НРК є узагальненим описом результатів навчання, що містять чітко сформульовані критерії належності до певної кваліфікацій. Кваліфікаційні рівні НРК описуються через дескриптори, які формулюються у термінах результатів навчання на основі вимог до знань, умінь, комунікативної компетентності, автономності, відповідальності та загальної (інтегральної) компетентності. Її використовують органи виконавчої влади, установи та організації, що реалізують державну політику у сфері освіти, зайнятості та соціально- трудових відносин, навчальні заклади, роботодавці, інші юридичні й фізичні особи з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій. 2.2. Основи підготовки it Освітня програма – це система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності. Освітня програма визначає вимоги до рівня освіти осіб, які навчаються за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ECTS, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти. Рис. 1. Нормативні документи змісту вищої освіти України Програмні результати навчання – це сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, які набула особа, навчаючись за певною освітньою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти. Навчальний план – це документ, який визначає перелік і обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх успадковується від задачі діяльності “Визначення первинних вимог замовника від ІС і можливості їх реалізації в ІС” професійного стандарту “Фахівець з інформаційних систем”. Аналогічно, уміння “Розробляти вимоги та специфікації компонентів інформаційних систем та об’єктів професійної діяльності”, що визначені в професійному стандарті фахівця з ІС, є базою для відповідного уміння “Аналізувати предметну область автоматизації та готувати відповідну документацію” стандарту вищої освіти підготовки бакалавра за спеціальністю “Інформаційні системи та технології” професійного стандарту фахівця з ІС. Вимоги до базових знань, подані в професійних стандартах, дають можливість визначити перелік дисциплін навчального плану, які студент ІТ-спеціальностей опановуватиме. У професійному стандарті для фахівця з інформаційних систем визначено такі сфери знань: математична підготовка, області знань з програмування, технологій та процесів розроблення програмного забезпечення, обробки даних, технічна підготовка, системотехнічна підготовка, загальна виробнича культура. В кожній з перерахованих областей знань, що подані в професійному стандарті, визначено питання, опрацювання яких сформує необхідні для цієї професії компетентності. Користуючись переліком базових знань з профстандарту, освітяни можуть визначити список навчальних дисциплін навчального плану підготовки бакалаврів і магістрів. Сприйняття компетенцій у контексті освітніх стандартів підвищує ефективність діалогу між роботодавцями (як клієнтами результатів освіти) і вищими навчальними закладами (як постачальниками результату освіти). В цьому плані розглядаються освітні технології як спосіб формування компетентностей (за допомогою активних та інтерактивних методів навчання) і системи оцінки (за допомогою залучення роботодавців і професійних експертів для їх розвитку) як інструмент для завершення формування компетенцій. Огляд освітніх ІТ-стандартів України З прийняттям Постанови КМУ № 53 від 1.02.2017 р. [17] вітчизняна система вищої ІТ-освіти отримала перелік спеціальностей, наближений до тих, що існують у вищій освіті Європи, США та інших розвинених країнах та рекомендований Computing Curricula 2005. ІТ-освіта в Україні представлена різними спеціальностями (табл. 1). Сьогодні в Україні розроблено освітні стандарти для галузі знань “Інформаційні технології” відповідно до переліку табл. 1. Освітні стандарти є базою для розроблення освітніх програм, в яких визначаються навчальні дисципліни відповідно до спеціальності. Таблиця 1 Спеціальності IT освіти України Область знань Код спеціальності Назва спеціальності 12 Інформаційні технології 121 Інженерія програмного забезпечення 122 Комп’ютерні науки 123 Комп’ютерна інженерія 124 Системний аналіз 125 Кібербезпека 126 Інформаційні системи та технології Структура освітнього стандарту складається з таких розділів [10]: Загальна характеристика Обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти Перелік компетентностей випускника Нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання Форми атестації здобувачів вищої освіти Вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти Вимоги професійних стандартів у разі їх наявності Перелік нормативних документів, на яких оснований Стандарт вищої освіти Загальна характеристика спеціальності в стандарті вищої освіти України подає опис предметної області діяльності, в якому визначено об’єкти вивчення та діяльності, мету навчання, теоретичний зміст предметної області, види професійної діяльності, методи, методики та технології, якими має оволодіти здобувач вищої освіти, інструменти та обладнання, багатовимірного та інтелектуального аналізу даних і прийняття рішень; високопродуктивні обчислення, зокрема паралельні обчислення та великі дані; математичне, лінгвіс- тичне, інформаційне забезпечення автоматизованих систем обробки інформації та управління, систем розпізнавання образів, сигналів тощо, систем автоматизації проектування, систем підтримки прийняття рішень, інтелектуальних систем. та ІС; методи комп’ютерної графіки та технології візуалізації даних. 123 Програмно-технічні засоби комп’ютерів та комп’ютерних систем універсального та спеціального призначення, зокрема Поняття, концепції, принципи, методи, програмно-технічні засоби та технології створення, використання та Комп’ютерна інженерія (Computer Engineering CE) локальних, глобальних комп’ютерних мереж та мережі Інтернет, Інтернету речей; інформаційні процеси, технології, методи, способи та системи автоматизованого та автоматичного проектування; налагодження, виробництва й експлуатації програмно- технічних засобів; методи та способи опрацювання інформації, зокрема високопродуктивних, паралельних, розподілених, мобільних, веб-базованих та хмарних, енергоефективних, безпечних, автономних, адаптивних, інтелектуальних, розумних тощо. обслуговування комп’ютерних систем та мереж, вбудованих і розподілених обчислень. 124 Системний аналіз (System Analysis SA) Математичні методи та інформаційні технології аналізу, моделювання, прогнозування, проектування та прийняття рішень у складних системах різної природи Теорія керування та прийняття рішень, математичне і комп’ю- терне моделювання, матема- тична статистика та аналіз даних, дослідження операцій, оптимізація систем та процесів. 125 Кібербезпека (Cybersecurity) Технології забезпечення безпеки інформації об’єктів інформатизації, зокрема комп’ютерні, автоматизовані, телекомунікаційні, інформаційні, інформаційно-аналітичні, інформаційно- телекомунікаційні системи, інформаційні ресурси й інформаційні технології; процеси управління інформаційною і Законодавча, нормативно- правова база України та вимоги міжнародних стандартів і практик щодо здійснення професійної діяльності; принципи проектування систем інформаційної безпеки; методи та засоби ідентифікації ІТ ринку праці. ІТ-індустрії потрібні компетентні фахівці, готові без додаткових витрат роботодавця успішно влитися в ІТ-компанію. У Computing Curricula 2005 [21] визначено місце кожної з IT спеціальностей CS, CE, SE, IS, IT у системі підготовки ІТ фахівців (рис. 3). Рис. 3. Взаємозв’язок ІТ спеціальностей відповідно до Computing Curricula 2005 Аналіз об’єктів діяльності, теоретичного контенту, компетентностей, що означені в стандартах ІТ-спеціальностей України, свідчить про розбіжності з рекомендаціями Computing Curricula (рис. 4). У проектах стандартів CE, CS, IST є багато перехресть, зокрема в питаннях визначення об’єктів вивчення або діяльності, а саме: “принципи оптимізації, моделей і методів прийняття рішень за умов невизначеності”, “розроблення теоретичних і прикладних засад побудови і впровадження інтелектуальних інформаційних технологій” (проект стандарту зі спеціальності “Інформаційні системи та технології”), “математичні моделі обчислювальних процесів”, “технології виконання обчислень, зокрема високопродуктивних, паралельних, розподілених, мобільних, веб- базованих та хмарних” (проект стандарту зі спеціальності “Комп’ютерна інженерія”), “високопродуктивні обчислення, зокрема паралельні обчислення та великі дані”, “моделі, методи і технології отримання, зберігання, обробки, передачі та використання інформації” (проект стандарту зі спеціальності “Комп’ютерні науки”). Рис. 4. Взаємозв’язок ІТ-спеціальностей за стандартами України Дискусії щодо розбіжностей, відмінностей та унікальності спеціальностей галузі знань “Інформаційні технології” в Україні продовжуються. Огляд професійних ІТ-стандартів Першу лінійку професійних ІТ-стандартів становлять професійні стандарти для таких професій [12]: фахівець з інформаційних систем; фахівець з розроблення програмного забезпечення; керівник проектів з інформаційних технологій; менеджер продуктів у сфері інформаційних технологій; фахівець з інформаційних ресурсів. Основою цих стандартів стали міжнародні стандарти з інформаційних технологій ISO/IEC 15288:2008, ISO/IEC 12207:2008, стандарти для ІТ від асоціації підприємств комп’ютерних та інформаційних технологій РФ та Європейська рамка компетенцій (e-CF). ІТ-професії, для яких розроблено професійні стандарти в Україні, відповідають номенклатурі професійних профілів Європейської рамки компетенцій, а саме: Information Systems Specialist, Software Developer, IT Project Manager, IT Product Manager, Information resources specialist. Професійні ІТ-стандарти оперують такими поняттями: область професійної діяльності (функціональна область) – група схожих видів професійної діяльності. Кореспондується з одним або декількома видами економічної діяльності; вид професійної діяльності – сукупність узагальнених трудових функцій, що мають близький характер, результати й умови праці; Управління персоналом Процес менеджменту людських ресурсів D. Адаптація D3. Організація навчання D9. Підвищення кваліфікації персоналу Управління і експлуатація інформаційних системам Моделюванн я бізнес-проце- сів замовника Процес менеджменту моделі ЖЦ А. Планування A1. Узгодження ІС і бізнес- стратегії Дані, інформація та управління контентом Управління комунікаціям и Процес менеджменту інформації Адаптація Управління D10. Управління інформацією і знаннями E4. Управління взаєминами ІТ- інфраструктура Управління закупівлями Процеси придбання та постачання D. Адаптація D4. Забезпеченн я процесу закупівель Етика, вплив, стійкість Управління договірними стосунками Процеси менеджменту портфеля проектів D. Адаптація D8. Управління контрактами Управління і екс- плуатація інформа- ційних системам Процес розробки Процеси проектування архітектури системи, А. Планування В. A5. Проектуванн я архітектури Розробка і розгортання системи реалізації, комплексуванн я системи, кваліфікаційног о тестування. Впровадженн я A6. Розробка застосувань B2. Інтеграція систем B3. Тестування Продовження табл. 3 1 2 3 4 5 Управління якістю Процес менеджменту якості Адаптація Управління D2. Розробка стратегії забезпечення якості ІС E6. Управління якістю ІС Безперервніст ь бізнесу та інформаційна безпека Конфігурацій - не управління Процес менеджменту конфігурації Архітектура підприємства Розгортання/ Впроваджен ня ІС Процеси інсталяції програмних засобів, підтримки приймання ПЗ, функціонуван ня ПЗ, А. Планування В. Впроваджен ня A7. Впровадженн я технологій B1. Проектування і розробка B4. Розгортання рішень Розробка і розгортання системи супроводжен ня ПЗ Управління змінами Процес ревізії ПЗ С. Запуск E. Управління C2. Підтримка змін E5. Поліпшення процесів E7. Управління змінами Інновації, організаційні зміни і підприємницт во Управління документаціє ю Процес менеджменту документації В. Впроваджен ня B5. Розробка документації Управління безпекою Процес менеджменту ризиків С. Запуск Адаптація Управління C4. Управління проблемами D1. Розробка стратегії інформаційно ї безпеки E3. Управління ризиками E8. Управління інформаційно ю безпекою Безперервніст ь бізнесу і інформаційна безпека Особливістю професійного стандарту “Фахівець з розробки програмного забезпечення” є забезпечення основної мети професійної діяльності випускника – розроблення, налагодження, перевірка працездатності, програмних засобів Build/Development Комплексування системи + + + Build/Development Кваліфікаційне тестування системи + + + Розгортання/ впровадження Run/Service&Operation Інсталяція програмних засобів + + + Run/Service&Operation Підтримка приймального тестування програмних засобів + + + Підтримка функціонування Enable/Support Функціонування програмних засобів + + + 2.3 Сучасні напрями підготовки ит спеціалістів Фахівці у галузі ІТ є дуже затребуваними у суспільстві, але активний розвиток і широке впровадження технологій, створення та вдосконалення розмаїття технологій процесу розробки програмного забезпечення (ПЗ) призвели до появи дуже широкого спектру напрямків, що, у свою чергу, вимагає наявності спеціалістів з дуже різними професійними знаннями і компетентностями. Особливістю роботи програміста є необхідність розв’язувати різні за типом завдання відповідно до певної предметної галузі та будувати математичні моделі. Наприклад, задачі оптимізації (логістика) вимагають від програміста знання чисельних методів. Під час розв’язування завдань управління ресурсами від програміста вимагається знання щодо роботи з великими масивами даних, баз даних. Розробка систем управління лояльністю клієнтів (CRM — Customers Relationship Management) потребує розуміння технології роботи компанії на ринку, особливостей цього ринку та знань, необхідних для реалізації CRMсистеми, зокрема створення простих і зручних інтерфейсів. Реалізація алгоритмів шифрування та електронного підпису базується на факторизації та роботі з великими числами. Для роботи з географічними картами програмісту необхідні знання з функціонального аналізу, а для розробки систем звітування — статистичного аналізу. Під час роботи у фінансовій галузі (банки, хешфонди, інвестиційні компанії) програмісту доводиться використовувати методики фінансового прогнозування та урахування і т. ін. Завдання ВНЗ, з метою підвищення конкурентоспроможності випускника, підготувати фахівця, який усвідомлює увесь спектр і специфіку завдань, з якими найчастіше стикаються програмісти та з певним досвідом. Типовий проект зі створення програмного забезпечення містить у собі основні етапи, представлені на . Нами представлений один із варіантів етапів проектування ПЗ і можливий розподіл ролей виконавців з їх функціональним навантаженням. Безумовно, залежно від складності виконуваного проекту та кількості виконавців у команді розподіл ролей і функцій може змінюватися. Ми також не відображували зв’язки між етапами проектування, оскільки метою схеми є віддзеркалення розмаїття необхідних фахівців у галузі ІТ (не залежно від моделі процесу розробки). Випускники повинні бути готові до роботи, насамперед, на українському ринку праці та в наших соціальноекономічних умовах, які у сфері ІТ мають певні особливості. Структура вакансій фахівців у галузі ІТ постійно змінюється. Наприклад, на сьогодні відчувається нестача у архітекторах ПЗ, бізнесаналітиків і тестувальників, у той час, як три роки тому спостерігався дефіцит керівників і керівників команд [3]. Крім того, можна стверджувати, що склався пев ний розподіл праці на ринку ІТ: кількість крупних і відомих ІТорганізацій і підприємств значно вища у великих містах, ніж на пе риферії; на рівні організації кількість менеджерів вищої ланки значно менша кількості рядових інженерівпрограмістів та тестувальників. Можна означити феномен регіонального розподілу праці: досить чітко визначені регіональні зони, у яких сконцентровані фахівці з керівництва проектами, аналітики, архітектори та менеджери вищої ланки та зони «кодування і тестування». У крупних містах для ІТ фахівців більше можливостей з вдалого працевлаштування, але й більша конкуренція. Зрозуміло, що найталановитіші випускники шкіл намагаються вступити у провідні ВНЗ, розташовані у цих регіонах. На нашу думку, такі ВНЗ мають бути орієнтовані на підготовку потенційних менеджерів вищої ланки (архітекторів, керівників проекту, проектувальників і т. ін.). Регіональні ВНЗ, мають відігравати провідну роль у підготовці саме інженерівпрограмістів та фахівців з контролю якості та тестування (безумовно, можливе їх подальше кар’єрне зростання). Такий розподіл сприяє ситуації, коли у регіонах відкриваються філіали ІТпідприємств та зменшується відтік ІТфахівців у великі міста або, взагалі, в інші країни. На створення означеної ситуації впливають й інші фактори, зокрема економічні, наявність необхідної інфраструктури з точки зору лем, теорем з обов’язковим доведеннями. Така підготовка є необхідною для інженерівпрограмістів, орієнтованих на кар’єрне зростання до рівня аналітиків і архітекторів, підготовка яких є більш реальним завданням для провідного ВНЗ, ніж для регіонального. Саме побудова математичної моделі та знання ефективних алгоритмів є дуже важливими саме для програмістів вищої ланки. У регіональних ВНЗ (у зв’язку зі слабкою підготовкою випускників шкіл та слабшим контингентом порівняно із центральними ВНЗ) часто достатньо зупинитися на формулюваннях певних положень та прикладах їх використання, оскільки посилена фундаментальна підготовка може створити ситуацію, коли студент не в змозі засвоїти цю частину на достатньому рівні з означених вище причин, та не знає прикладної частини, оскільки їй приділялося значно менше часу й уваги. Прискорене зростання кількості мов, засобів, технологій програмування, засобів автоматизації проектування, розроблення програмних продуктів ставить перед системою вищої освіти особливо гостро питання підготовки конкурентноспроможних інженерівпрограмістів. У свою чергу, досить швидко необхідно оновлювати навчальні плани, розв’язувати питання програмного забезпечення, а головне — кадрові питання, тобто знаходити професіоналів у певній галузі, здатних до педагогічної діяльності і згодних нею займатися. На нашу думку, найкраще навчити профільних дисциплін можуть лише професійні програмісти, які володіють технологіями «на кінчиках пальців» та здійснюють трансфер знань з ринку праці в академічний процес. Аналіз практики підготовки майбутніх інженерівпрограмістів Розділ 3 Реалізація підготовки it фахівців в Україні Для реалізації стратегічної мети України – побудови інноваційно- інвестиційної моделі розвитку – необхідно проаналізувати, які фактори цьому будуть сприяти. Загальновідомо, що найважливішими факторами, які забезпечують конкурентні переваги економіки, є наука, освіта, культура, технології. Саме освіта спрямована на формування, розвиток трудового потенціалу України та побудову ефективної моделі «економіки знань». Від освіти, особливо вищої, залежить майбутній розвиток науки, технологій, у тому числі інформаційних, рівень підготовки фахівців та робітників тощо. Вагомий внесок у дослідження освітнього фактору розвитку трудового потенціалу та економіки України зробили вітчизняні науковці С. Бандур, Д. Богиня, О. Грішнова, Б. Данилишин, Г. Дмитренко, М. Долішній, Е. Лібанова, Л. Лісогор, О. Макарова, С. Ніколаєнко, В. Новіков, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Покрищук, В. Савченко, М. Семикіна, Л. Ткаченко та інші. Метою роботи є дослідження перспектив підготовки фахівців з інформаційних технологій як важливої складової розвитку економіки знань. Відомо, що обсяг знань, накопичених людством, подвоюється кожні 2 - 3 роки, а в сфері реалізації інформаційних та комп’ютерних технологій ще швидше. Тому освіта є основою формування професійного успіху кожного працівника та є фактором підвищення його добробуту. Оскільки в основі розвитку світової економіки покладено інформаційні технології, то для України вкрай важливо розвивати більш потужно галузь інформаційних технологій. У США, за оцінками Бюро обліку трудових ресурсів цієї країни, потреба у фахівцях з інформаційних технологій (ІТ) зростатиме швидше попиту на фахівців більшості інших професій аж до 2014 року. А за даними [1] розподіл загальної кількості робітників у таких країнах світу як США, Великобританія, Франція, Японія, Індія та Бразилія, праця яких пов’язана з інформаційними технологіями, наведено на рис. 1. Рис. 1. – Розподіл загальної кількості робітників в розвинених країнах в сфері інформаційних технологій, % З рис. 1 видно, що найбільша кількість робітників, які працюють в сфері інформаційних технологій, це користувачі персональних комп’ютерів (ПК) – 77 %, а найменша – розробники програмного забезпечення (3%). За даними [1] у 2010 році нестача сертифікованих спеціалістів з інформаційних технологій у промисловості Європи буде становити понад 5 млн. осіб. Тому для побудови «економіки знань» в нашій країні потрібно потужніше використовувати в усіх сферах суспільного життя інформаційні технології, а головним джерелом розвитку мають бути сучасні знання, у тому числі в сфері ІТ. В основі забезпечення їх розвитку лежить ефективна державного фінансування вищим навчальним закладам важко знаходити кошти на його закупівлю. Тому потрібно шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Ефективно цю проблему вирішив Вінницький національний технічний університет, який співпрацює з компанією Microsoft, яка в рамках реалізації освітніх проектів надала можливість безкоштовно використовувати сучасне програмне забезпечення. Компанія Microsoft є лідером у галузі розробки інформаційних технологій, які вона розповсюджує за допомогою концепції освіти протягом всього життя (life- long learning) і орієнтується на довготривалу співпрацю з фахівцями, надаючи їм необхідні можливості для навчання та працевлаштування. Завдання підготовки сучасних фахівців з інформаційних технологій компанія Microsoft вирішує шляхом створення на основі вищих навчальних закладів Академій інформаційних технологій Microsoft. Їх основне завдання – здійснювати навчання студентів найсучаснішим інформаційним технологіям, інформувати про нові розробки у цій галузі, об’єднувати учнів у єдиний інформаційний простір і надавати їм додаткові можливості щодо обміну інформацією, розвитку кар’єри тощо. В роботі [1] проаналізовані можливості, які надає компанія Microsoft через мережу ІТ Академій Microsoft студенту: ¾ організовувати процес навчання у навчальному класі з сучасними комп’ютерами та ліцензованим програмним забезпеченням; ¾ орієнтуватись серед надзвичайного різноманіття сучасних інформаційних технологій та знайти свою нішу; ¾ вивчати сучасні інформаційні технології, слухати лекції та отримувати консультації кваліфікованих спеціалістів, що пройшли сертифікацію компанії Microsoft, а після закінчення навчання самим пройти сертифікацію; ¾ безкоштовно отримувати для вивчення в домашніх умовах на персональному комп’ютері широкий спектр ліцензованого програмного забезпечення; ¾ отримувати навчальні матеріали та засоби дистанційного навчання обраним технологіям, включаючи тестування для самоперевірки. Переважна більшість тих, хто працює в інформаційних технологіях в Україні, не мають профільної вищої освіти. Наприклад, чимало студентів закінчують інженерні факультети, отримують професію, що пов'язана з математикою або фізикою, а потім вирішують перекваліфікуватися. Спеціалізовані курси, онлайн-освіта, репетитор з англійської мови - перші кроки, які повинні бути зроблені кожним майбутнім «айтішником». «Навіщо потрібна англійська мова, якщо важливо мати логічне мислення і розбиратися в комп'ютерах?», - це наступний міф після: «для IT потрібна математика». У даній сфері без англійської ніяк! Справа в тому, що майже всі компанії, що надають такого роду послуги, працюють не тільки на Україну, а й на Європу, Америку, Азію і навіть Африку. В цьому і є позитивні сторони цієї спеціальності: часті відрядження в інші країни, спілкування з цікавими людьми, постійний рух. Як тут обійтися без англійської? Правильно, ніяк! При прийомі на роботу в ІТ-компанію звертають увагу на рівень знання іноземної мови. Він має бути не нижче Intermediate. У деяких випадках потрібен рівень від Upper-Intermediate. Отже, як ми бачимо, для отримання роботи в сфері інформаційних технологій, потрібно не стільки здобути профільну освіту, скільки докласти максимум самостійних зусиль. Але якщо учень після 11-го класу точно вирішив, що збирається пов'язати своє життя з ІТ, то профільна вища освіта не завадить. Навіщо безглуздо витрачати 5-6 років свого життя, щоб все одно згодом прийти до своїх заповітних бажань? Потрібно розглянути університети, в яких здійснювалася б хороша підготовка за профілем інформаційних технологій. Нерідко в таких університетах студенти поглиблено вивчають і англійську мову. Рейтинг університетів Набагато легше вибирати вищий навчальний заклад, коли володієш інформацією про рейтинги. Нікому не хочеться платно отримувати вищу освіту, яка не принесе потрібних результатів. Як показала зібрана інформація, для отримання комп'ютерної освіти, доведеться їхати до великих міст - Києва чи Харкова. ВНЗ міст- мільйонників займають перші місця у багатьох списках. Представляємо вашій увазі таблицю університетів, які стали кращими за версією DOU (інформаційного ресурсу з елементами блогу, де спілкуються IT-фахівці з різних міст України): 1 місце Київ, Національний університет «Києво- Могилянська академія» 2 місце Харків, Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, факультет економічної інформатики 3 місце Харків, Харківський національний університет радіоелектроніки, факультет комп'ютерних наук і факультет комп'ютерної інженерії та управління 4 місце Київ, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, факультет комп'ютерних наук і кібернетики 5 місце Недостатній рівень захисту об’єктів інтелектуальної власності. Згідно зі Спеціальним звітом 301 (The Special 301 Report), який готується щорічно Офісом торгового представника США (USTR), Україна, починаючи 2011 р., знаходиться у переліку країн, котрі не забезпечують захисту прав інтелектуальної власності та щодо яких ведеться спостереження. Особливо критичною для України є проблема комп’ютерного піратства. За аналітичними даними міжнародної асоціації BSA, рівень використання неліцензійного програмного забезпечення в Україні у 2016 р. становив 82 %, що є одним із найвищих в Європі, а втрати національної економіки від комп'ютерного піратства складають більше ніж 400 млн дол. США на рік. Посилення інтелектуальної міграції. За даними Всесвітнього економічного форуму, у 2016 р. Україна за здатністю утримувати таланти займала лише 127 місце серед 138 країн світу, що підтверджує неефективну політику держави з формування та реалізації кадрового забезпечення, в т.ч. ІТ-сфери. Щорічний відтік за кордон фахівців у галузі комп’ютерних технологій становить від 2,5 до 6 тис. осіб, а матеріальні втрати держави від цього щороку складають від 37,5 до 90 млн грн. Впродовж 2015-2016 рр. з України виїхали працювати за кордон близько 10 тис. фахівців ІТ-сфери, що становить 10 % від загальної кількості зайнятих працівників у досліджуваній сфері. При цьому, виїждають переважно сертифіковані висококваліфіковані фахівці з ІТ. Як наслідок, у вітчизняній ІТ-сфері існує значна кількість відкритих вакансій. Так, станом на червень 2017 р. ІТ-компанії шукали більше 3 тис. нових працівників, тобто ринок відчуває «кадровий дефіцит» у розмірі біля 3 % від загальної кількості зайнятих у ІТ-сфері. Така ситуація зумовлена не лише «відтоком мізків», але і відірваністю спеціальностей, за якими здійснюється підготовка ІТ-фахівців, та відповідних навчально-методичних програм від реальних потреб ІТ-сфери. Обмежена купівельна спроможність та низький попит на ІТ-продукцію на внутрішньому ринку. У зв’язку з низьким рівнем конкуренції на внутрішньому ринку, що зумовлено монополізацією більшості галузей промисловості та обмеженими фінансовими можливостями учасників на внутрішньому ринку, вітчизняні cуб’єкти бізнесу не зацікавлені у впровадженні вітчизняних ІТ-розробок та сучасних інформаційних технологій у виробничу діяльність. Йде мова передусім про галузі паливно- енергетичного комплексу, галузі транспорту та зв’язку, хімічної та фармацевтичної промисловості. Така ситуація узалежнює галузь від діяльності підприємств-монополіста, зокрема, у сфері інноваційної політики та знижує рівень впровадження інформаційних технологій у монополізованих галузях національної економіки. Посилення інституційного «розриву» в системі суб’єктів від генерування до комерціалізації ІТ-технологій. В Україні зберігаються глибокий розрив між освітньо-науковою сферою та підприємництвом, функціонують лише окремі елементи інноваційної інфраструктури, які здатні налагодити замкнутий цикл виробництва інформаційних технологій – від генерування ідей до її комерціалізації. Ключовими партнерами вітчизняних підприємств залишаються насамперед постачальники обладнання, матеріалів та компонентів, частка яких становить 19,6 %, а також клієнти або споживачі підприємницького сектору (9,3 %), тоді як співробітництво з науково-дослідними інститутами та освітніми установами залишається нерозвинутим – партнерські відносини з ними підтримують лише 4,7 % та 2,6 % підприємств відповідно. Це значним чином уповільнює процеси впровадження вітчизняних ІТ-розробок у затребувані економікою технології, забезпечує невідповідність національної економіки особливостям конкурентних викликів сучасного світу. Розвиток і реалізація потенціалу ІТ-сфери України потребують належних фінансово-економічних інструментів їх підтримки, зокрема за напрямами: Бюджетно-податкове стимулювання, що передбачає внесення змін до вітчизняної системи оподаткування, спрямованих на детінізацію фонду оплати праці. Для цього Міністерству економічного розвитку та торгівлі України та Міністерству фінансів України необхідно: - розробити механізми надання бюджетно-грантової підтримки суб’єктам господарювання в ІТ-сфері щодо виробництва замкнутого циклу ІТ- продукції, що передбачає збільшення кількості ланок створення доданої вартості, популяризації та поширення практики виробництва власного кінцевого ІТ-продукту «Made in Ukraine», ініціювання реалізації показових пілотних проектів в ІТ-сфері, а також державного замовлення на розроблення впровадження вітчизняного програмного забезпечення; впровадити мотиваційні та соціально-психологічні механізми детінізації фонду оплати праці ІТ-компаній шляхом надання програмної та потім працюють за фахом. І це попри те, що ринок відчуває брак фахівців, а роботодавці скаржаться, що не так просто знайти кваліфікованого програміста для виконання їхніх завдань, якого не треба довчати протягом значного часу. Якою ж має бути підготовка програмістів, щоб вирішити проблему в повному обсязі та задовольнити попит? Перш за все, слід зазначити, що підготовку програміста можна розділити на дві частини. Перша частина – фундаментальна (теоретична) підготовка. Вона включає дискретну математику, основи алгоритмізації, основи об'єктно- орієнтованого підходу, який на даний момент представляє головну парадигму програмування, дві-три конкретні мови програмування з числа найбільш популярних (С++, С#, Java). З цією частиною зазвичай все краще організовано в навчальних закладів, ніж у навчальних центрів, які організовують курси. Це обумовлено наявністю у перших відповідних ресурсів – викладачів-теоретиків і часу. Курси, як правило, орієнтовані на основний запит клієнтів – тривалість підготовки повинна бути максимально короткою. Водночас навчальні заклади можуть дозволити собі вивчати матеріал досить докладно. Друга частина – практична підготовка. Вона передбачає вивчення сучасних технологій, що охоплюють завдання з різних областей, отримання практичного досвіду розробки, формування навичок використання існуючих API (інтерфейсів прикладного програмування), навичок написання грамотного, універсального, розширюваного, та відмовостійкого коду. Ця частина зазвичай краще відпрацьована у комерційних центрів, орієнтованих на виконання студентами навчальних проектів різної складності під керівництвом кураторів-менторів з числа програмістів-практиків. Якісно забезпечити обидва згаданих боки підготовки з нуля на належному рівні можуть ті вітчизняні ВНЗ, що вирішили бути в тренді ринку праці. Для досягнення високого рівня освіти потрібно виконати дві умови: взаємодія з компаніями, що займаються розробкою програмного забезпечення, і постійна орієнтація на найсучасніші технології. Перша умова має на меті навчання потенційних співробітників для комерційних фірм, а також їхню участь у практичних розробках. Розглядаючи другу умову, слід враховувати, що нові технології з'являються занадто швидко, і, якщо гнатися за всіма, вийде навчання з розряду «нічого про все». Треба вибрати конкретний напрям у рамках спеціальності, який має бути актуальним і перспективним, та відображатиме один з сучасних трендів. А прив'язка до спеціалізації забезпечить гарне знання конкретної предметної області. Тенденція проникнення програмування в усі сфери людської діяльності вилилася в новий тренд, який отримав назву «четверта промислова революція» (Industrie 4.0). З цим поняттям тісно пов'язані терміни, які останнім часом на слуху у IT-фахівців: великі дані (Big Data), машинне навчання (Machine Learning), інтелектуальна обробка даних (Data Science), хмарні обчислення (Cloud Computing), інтернет речей (IoT). За цими термінами стоять як серйозні математичні теорії, так і сучасні комп'ютерні технології, включаючи технології програмування. І всьому цьому навряд чи можна навчитися на коротких комп'ютерних курсах або онлайн-заняттях. Тут потрібен фундаментальніший підхід, що забезпечує майбутніх фахівців не тільки набором технологій, а й розумінням процесів. Для переорієнтації підготовки фахівців в напрямку потреб, висунутих четвертою промисловою революцією, потрібна перебудова навчального процесу та постійна співпраця в рамках навчання з вітчизняними та зарубіжними галузевими лідерами. Такі переорієнтацію і взаємодію можна побачити в класичних ВНЗ, наприклад, КПІ. Так, кафедра автоматизації теплоенергетичних процесів успішно співпрацює з вітчизняними фірмами – Раут Automatic, корпорацією IT-Enterprise та іншими, проводячи розробки у сфері систем комп'ютеризованого управління виробництвом і бізнес-аналітики (SCADA, MES і ERP-систем), адаптуючи навчальні програми до вимог ринку. Саме на цьому шляху можна побачити бажаний кінцевий результат – умови, в яких готуватимуться затребувані програмісти, які, крім необхідної теоретичної підготовки, володітимуть практичними навичками і добре науково-дослідна робота. Професорсько-викладацький склад активно працює над науковою темою Інституту міжнародних відносин КиМУ «Євроінтеграційні процеси як складові глобалізованого світу» (зареєстрована в УкрІНТЕІ, реєстраційний №0108U008609). Керівник теми – Тіменко І.В., к.філол.н., професор. Спеціалізація «Управління ІТ- проектами» 3.2 Професійні дисципліни підготовки ит фахівців Програмуванню навчають вузи, курси та коледжі, але освоїти ази можна і самостійно. Високо цінуються програмісти, що мають вищу технічну освіту. Сучасне програмування – трудомісткий процес. З огляду на широкий спектр діяльності, професію прийнято ділити на три основних напрямки: Прикладний напрямок Фахівці, що займаються розробкою і впровадженням ПЗ для функціонування організацій. У їхні обов'язки входить оновлення, налаштування та доопрацювання програм під специфіку компанії і потреби її співробітників. Системний напрямок Фахівці, які розробляють операційні системи, інтерфейси, розподіляють бази даних і керують роботою мереж. Системні фахівці завжди затребувані: вважається, що це найскладніше відгалуження професії. Спеціаліст Web Фахівці, що працюють з глобальними мережами. Вони займаються розробкою інтерфейсів, динамічних сайтів. Саме ця спеціалізація особливо популярна останнім часом за рахунок повсюдної діджіталізації. Результати дослідження порталу CareerCast показали, які професії важливі для роботодавця в США і високо цінуються на IT-ринку. В Україні, як відомо, тенденції приходять із запізненням, що дає бажаючим «вікно» для опанування нової професії. Web-розробник Найбільш затребуваною залишиться професія web-розробника (Web developer), яка вже зараз знаходиться в перших рядах за актуальністю. За прогнозами сайту CareerCast, затребуваність цих фахівців зросте на 24% до 2024 року. Аналітик у сфері обчислювальної техніки (Computer Systems Analyst) На другому місці рейтингу опинилися фахівці, що займаються аналітикою в галузі обчислювальної техніки. Попит на їхні послуги до 2024 року має зрости на 21%. Індустрії необхідні фахівці, які виправлятимуть баги, поки мільйони людей використовують комп'ютери і розробляють ПЗ. Аналітик з інформаційної безпеки (Information Security Analyst) На комп'ютерах зберігається багато особистої та комерційної інформації. Її зникнення може стати трагедією для компанії. Втрата комерційних таємниць, внутрішньої документації та клієнтських баз загрожує фінансовими і репутаційними неприємностями. Попит на фахівців, які можуть забезпечити збереження інформації, підвищиться на 18%. Розробники програмного забезпечення, програмісти (Software Engineer) Згідно з дослідженням, таких вакансій стане більше на 17%, а самі програмісти будуть затребувані в кожній компанії і сфері діяльності. Спеціаліст з аналізу та обробки даних (Data Scientist) Причина зростання популярності цих фахівців – розвиток Big Data. Кількість вакансій із зазначеними навичками збільшуватиметься. Прогнозоване зростання – 16%.