Подготовка объектов народного хозяйства к устойчивой работе в условиях военного времени, Сочинения из Теория автоматов

Скачай Подготовка объектов народного хозяйства к устойчивой работе в условиях военного времени и еще Сочинения в формате PDF Теория автоматов только на Docsity! ПЛАН ГИдготовка об’ектв народного господарства до усталено! роботи в умовах военного часу Проведення рятувальних { неыдкладних аварйно-в1дбудовних ро@т у вогнищах ураження (зараження) 1 в районах стих Иного лиха Список використано! л/тератури ПІДГОТОВКА ОБ'ЄКТІВ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ДО УСТАЛЕНОЇ Підвищення стійкості й оперативності управління виробництвом досягається створенням на об'єкті системи зв'язку, високою професійною підготовкою керівного складу до виконання функціональних обов'язків і заходами ЦО в повсякденній діяльності і в умовах НС, а також своєчасним прийняттям правильних рішень і постановкою завдань підлеглим щодо обстановки. Таким чином, підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в умовах НС досягається своєчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних і організаційних заходів, направлених на максимальне зниження впливу вражаючих чинників і створення умов для ліквідації наслідків НС. Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт, направлених на підвищення стійкості виробничих будівель, споруд, технологічного обладнання, комунально-енергетичних систем. Технологічні засоби забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкта шляхом зміни технологічних процесів, сприяють спрощенню виробництва продукції і виключають можливість виникнення аварій і катастроф. Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, штабу, служб і формувань ЦО із захисту робітників і службовців, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлення виробництва, а також випуск продукції на обладнанні, що збереглося. Заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС Підвищення стійкості роботи об'єкта в умовах НС досягаються: моніторингом зовнішніх і внутрішніх небезпечних факторів для підприємства; підвищенням надійності роботи й створенням дублюючих джерел енерго, газо- та водопостачання, а також створенням запасів сировини, палива, комплектуючих деталей, обладнання і матеріалів; вдосконаленням технологічних процесів виробництва, забезпеченням автоматичного відключення при виході з ладу установок; забезпеченням співробітників підприємства засобами індивідуального захисту; підготовкою в заміській зоні баз для розміщення науково-дослідних, конструкторських відділів та інших невиробничих підрозділів об'єкта; постійною готовністю аварійно-рятувальних формувань до проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт; будівництвом і обладнанням сховищ на підприємствах для робітників і службовців (для цього можуть бути використані шахти та інші виробітки); створенням на об'єктах захисних споруд для пунктів керування; проведенням організаційних та інженерно-технічних заходів щодо підготовки об' єкта до особливого режиму роботи. Підвищення надійності електропостачання підприємства може здійснюватися підключенням до резервних мереж (ліній електропередач), розподілом схеми мереж на частини, що працюють незалежно, встановленням дизельних електростанцій. Особливу увагу необхідно приділяти надійності електро-, водо-, теплопостачання на комунальних підприємствах, медичних, дитячих установах, підприємствах з неперервним циклом виробництва. З метою надійного забезпечення водою підприємства підключають до дублюючих джерел, створюють резервуари, влаштовують артезіанські свердловини. Для підвищення стійкості систем газо-, тепло- й паливопостачання закільцьовують газопроводи, газорозподільні станції, якомога більшу частину газопроводів влаштовують під землею, встановлюють автоматичні пристрої відключення в разі аварії, максимально збільшують запаси вугілля, мазуту, бензину, влаштовують власні системи обігріву. Стійкість підприємства підвищується при збільшенні запасів сировини, інструментів та матеріалів, але при цьому зменшується ефективність використання коштів, тому в практиці підприємницької діяльності запаси збільшують при підвищенні ризику виникнення НС. При створенні запасів необхідно враховувати не тільки можливість розвитку НС в районі функціонування підприємства, але і в регіонах, де працюють постачальники й через які пролягають транспортні магістралі. Зрив поставок тільки однієї комплектуючої призводить до зупинки всього підприємства. Розміщуючи небезпечні виробництва, враховують ризик виникнення НС техногенного походження. Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в НС мирного і воєнного часу при зруйнуванні будівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦО і евакуацію потерпілих з району ураження в заміську зону. Ширина магістралі в метрах L = Нмакс + 15м де Н - висота найвищого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції. Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійність сполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до магістралі, що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв'язок з центром міста, житлових і промислових районів із залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами. Міжміські автомобільні шляхи повинні прокладатись в обхід міста. Навколо великих міст краще прокладати кільцеві дороги і з'єднувальні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітряного басейну в межах міста від автомобільного транспорту і не порушить транспортних зв'язків в НС мирного і воєнного часу. Лісопарковий пояс при застосуванні противником сучасної зброї може служити для розміщення робітників, службовців підприємств і населення. Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з урахуванням зон можливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази мають розміщуватись за межами зони можливих руйнувань. За зонами можливих сильних руйнувань повинні розміщуватись: ВІДБУДОВНИХ РОБІТ У ВОГНИЩАХ УРАЖЕННЯ (ЗАРАЖЕННЯ) І В РАЙОНАХ СТИХІЙНОГО ЛИХА Організаційні, правові й економічні засади створення і діяльності аварійно-рятувальних служб, обов'язки, права, гарантії соціального захисту й відповідальність рятувальників, а також питання міжнародного співробітництва у сфері ліквідації НС визначає Закон України «Про аварійно- рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. № 1281-XIV (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2171-III). Організація і оперативне керівництво силами ЦО під час проведення рятувальних заходів, ліквідації наслідків НС природного чи техногенного характеру здійснюється надзвичайними комісіями і штабами, що створюються за рішенням Кабінету Міністрів, обласної або районної державної адміністрації. У випадку локальних, об'єктових чи місцевих НС, що не мають катастрофічного характеру, всі заходи організовують керівники районів, населених пунктів, об'єктів, які за посадовими обов'язками виконують функції начальників ЦО. Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводять з метою порятунку людей і матеріальних цінностей. Для цього здійснюють розшук уражених, витягання їх із завалів і зруйнованих споруд, надання їм першої медичної допомоги, евакуація з вогнищ ураження в медичні установи. РіНР проводять безупинно, цілодобово, у будь-яку погоду, в найкоротший термін до повного їхнього завершення. РіНР складаються з рятувальних робіт та інших невідкладних робіт. РіНР забезпечують повноцінне й швидке виконання рятувальних робіт. РіНР проводять не для відновлення виробництва, а тільки для порятунку людей. Зміст рятувальних робіт Рятувальні роботи складаються з: розвідки маршрутів руху й ділянок робіт; локалізації та гасінні пожеж на маршрутах руху й ділянках робіт; розшуку уражених, витягання їх з пошкоджених, затоплених, загазованих і задимлених будинків, приміщень і завалів; розкритті зруйнованих, затоплених, загазованих захисних споруд і порятунку людей, які перебувають у них; подачі повітря в завалені захисні споруди з ушкодженою вентиляцією; наданні ураженим першої медичної допомоги; виведенні (вивозі) населення в безпечне місце; санітарної обробки людей, ветеринарної обробки сільськогосподарських тварин, дегазації і дезактивації техніки, засобів індивідуального захисту. Інші невідкладні роботи (ІНР) Зміст інших невідкладних робіт(ІНР): прокладка проїздів у завалах шириною 3-3,5 метрів для однобічного проїзду або 6-6,5 метрів для двостороннього проїзду; локалізація аварій на газових, електричних, водоканалізаційних і технологічних мережах; зміцнення або обрушення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом; ремонт і відновлення зруйнованих ліній зв'язку й комунально- енергетичних мереж; виявлення, знешкодження або знищення боєприпасів, що не розірвалися; ремонт і відновлення захисних споруд. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій (широке розповсюдження заразної хвороби тварин), що створюють загрозу життю і здоров'ю населення. Прийняттю рішення про проведення рятувальних і невідкладних робіт передує ретельна розвідка місць аварій та катастроф. Основними завданнями розвідки є визначення характеру руйнувань і об'ємів рятувальних та інших невідкладних робіт, стану шляхів під'їзду, технологічного устаткування, будівельних конструкцій, необхідності застосування спеціальної техніки, кількості матеріалів для аварійних робіт. На основі зібраних розвідкою даних про характер і обсяг майбутніх робіт приймають рішення про виконання конкретних заходів щодо їх проведення, а також визначають послідовність, необхідні сили й засоби. Для виконання робіт, які потребують спеціальної підготовки фахівців і залучення потужної техніки, залучають спеціальні формування ЦО або організують загони, створені на базі спеціальних будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, шляхово- будівельних організацій і відділів комунального господарства. Рятувальні й невідкладні аварійні роботи під час ліквідації наслідків НС здійснюють поетапно: перший етап - екстрений захист населення, зменшення можливих наслідків НС; другий етап - ліквідація наслідків НС; третій етап - розв'язання проблеми життєзабезпечення населення в районах, що постраждали внаслідок НС. Обсяг рятувальних і невідкладних робіт залежить від ступеня пошкодження або руйнування будинків, споруд, устаткування та агрегатів, а також від стану комунально-енергетичних систем. Особовий склад формувань ЦО на період участі в боротьбі зі стихійними лихами і великими виробничими аваріями забезпечується безкоштовним харчуванням, житлом, спецодягом і транспортом для проїзду до місця робіт і назад до місця проживання. Витрати, пов'язані з оплатою робіт, харчування, житла, спецодягу, а також інших видів забезпечення, ланка газових мереж - 6 осіб. Санітарна дружина: командир санітарної дружини, заступник командира, зв'язківець, водій, а також автомобіль. Сандружина складається з 5 ланок, у кожній ланці - 4 особи. Можливості за 10 годин роботи: Обладнання проїздів через завали шириною 3-3,5 м. до 1 км. Розкопка і розкриття завалених сховищ - 5-6 сховищ. Витягування постраждалих з під завалів - до 500 осіб. Надання першої медичної допомоги - 150-160 осіб. Відключення ділянок зруйнованих мереж - 6-10 ділянок. Встановлення пробок і заглушок у колодязях - 6-10 ділянок. Влаштування обвідних ліній на водопровідних, каналізаційних та газових мережах - до 100 м. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .1 Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона: Учебник для вузов. - М.: Высш. школа, 1987. - 288 с. .2 Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина НС: Навч. посібник. - Чернівці, 2001. - 186 с. .3 Гунський А.І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Міністерство освіти, 1995. - 216 с. .4 Демиденко Г.П., Кузьменко Е.П., Орлов П.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник. - К.: Вища школа, 1989. - 372 с. .5 Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 334 с. .6 Журавлев В.П., Пушенко С.Л., Яковлев А.Н. Защита населения и территорий в ЧС: Уч. пособие. - М.: АСВ, 1999. - 372. с. .7 Завьялов В.Н. Учебное пособие по гражданской обороне. - М., 1989. - 271 с. .8 Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О. Безпека життєдіяльності: Підручник / за редакцією Радька М. М. - Чернівці: Книги - XXI, 2007. - 360 с. .9 Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - 456 с. .10 Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. - К.: Центр навч. літератури, 2004. - 438 с.